Довго випитував, поки дізнався, що там усіх задирає хлопчик, якому нічого не можуть зробити вихователі (насправді реально не можуть, так як їх там місцева прокуратура чи не щодня перевіряє) — там мама з адміністрації, а тато єдиний в районі ветеринар (сільська місцевість, всі справи), бабуся в саду на баяні грає, уроки музики раніше вела. Дитина всіх б'є, веде себе бидлом, вимагає, щоб його всі по імені-по батькові називали, на всіх похрін.
Двічі звертався з вихователями, але вони прямо заявили, що з батьками говорити марно. Коли просив організувати зустріч в саду з ними, вони відмовлялися (або батьки ігнорували, а вихователі робили вигляд, що не можуть організувати зустріч).
Говорив із завідуючою.
Як-то вранці цей гівнюк при мені (я досить далеко відійшов від майданчика, справа була влітку, на вулиці) наїхав на сина на рівному місці (він прийшов з машинкою, а цей зажадав віддати її йому, а після відмови вдарив ногою по коліну), після чого я повернувся, взяв його за шкварник і сказав, що ще раз на нього поскаржаться, то я особисто йому його ноги у вузол зав'яжу (якими він «випадково зачепив»), а ввечері чекаю його батьків, щоб поспілкуватися.
Чи варто говорити, що вже через 2 години у мене під парканом стояла велика і красива машина його татуся, який з матюками та кулаками на мене спробував накинутися, але побачивши, що я на голову вище, і майже в 2 рази важче (вийшов у фартусі і крагах, з мордою в сажі, так як працював з сурмою), здувся і почав «конструктивний діалог», мовляв, можна ж було з ним поговорити, перш ніж чіпати дитину, що він не знав, що його дитина погано себе веде... І взагалі у нього харчова алергія, він дуже хворіє і йому потрібна підвищена увага.
У підсумку швиденько звалив на захід. Як виявилося, назад у дитячий садок, де погрожував вихователям «вирвати матку», «звільнити до біса» і «розігнати всю вашу богодельню, якщо не дай Бог ще раз...». З жінками легше воювати...
Мати пішла знімати побої (але так як їх не було, то чарівна птиця обломинго накрила її своїм синім крилом, лікарі у нас в курсі, що їм може болючіше прилетіти, ніж того, кого вони допоможуть обумовити), а тим же ввечері таки зустрілася зі мною в дитячому саду і почала погрожувати, що засудить.
Я прямо при ній почав зупиняти всіх батьків, які виходять з нашої групи і просити затриматися — виявилося, багато хто навіть не знали, що їх дітей ображав цей гівнюк, але на пряме запитання діти (причому в основному дівчатка) починали розповідати речі, від яких деякі батьки прямо там хотіли цієї матусі прописати ляща. Але прийшла завідуюча і попросила всіх розійтися, запевнивши, що вони з усім розберуться.
Якщо б на цьому справа закінчилася, то ще нічого. Але люди не зрозуміли. Одна жінка-поліцейський з паспортного столу (родичка тієї матусі) виявляється, випадково бачила, як я бив цього хлопчика. Мені ненав'язливо натякнули, що вони почали збирати матеріали, а мене чекають великі неприємності.
Я в армії іноді вів адміністративні розслідування за своїм бійцям, досвід роботи в цьому напрямку є.
За три дні я зібрав 22 пояснювальних з батьків (описали скарги своїх дітей, причому більшість робила це з великим ентузіазмом, варто попросити одного, як ще кілька, подтянувшихся за дітьми пізніше, приєднувалися до писанини з власної ініціативи), вихователів (які спілкувалися з цього факту з батьками шалапута), вчителі фізкультури (якого це диво точно також пнуло в коліно на зарядці і пригрозило, що мама його звільнить, якщо його ще раз змусять бігати), додав свою з особистим баченням ситуації.
Отсксерокопировал все це (щоб оригінали собі зберегти, а в підшивці віддавати копії), набрав на компі текстівку розслідування з висновками у вигляді рекомендацій відправити матеріал в інспекцію у справах неповнолітніх на предмет навіювання батькам і в разі нерозуміння — позбавлення батьківських прав за виховання майбутнього злочинця. І заодно про тотальну некомпетентність всього персоналу дитсадка, починаючи з завідуючою, що покриває зачатки злочинів. А в шапці в адресатах вказав міліцію, прокуратуру, відділ освіти та адміністрації губернатора.
Розумію, що понти і формально просто купа папірців, але коли ця пачка потрапила в руки завідуючої, то вже у той же вечір ми сиділи в її кабінеті — я, завідуюча, батьки пупа цієї історії і весь виховательський склад групи, включаючи бабусю. Я одразу заявив, що розмова буду писати і виклав на стіл диктофон (гарантовано допомагає спочатку налаштуватися на конструктивний діалог, навіть якщо нічого не писати).
Спершу намагалися соромити мене (дитина вже тиждень не ходить в садок, боїться, моральна травма, спить погано, рідко какає), але досить швидко зрозуміли, що мені срати на їх образи- я тричі піднімав питання з посадовими особами, відповідальними за це (ось тут і ось тут це зазначено самими вихователями, причому під розпис) і просив про зустріч з батьками (ось тут, бачите?), півтора місяця ви всі нічого не робили (все ж зафіксовано в письмовому вигляді), дитину просто тримав, щоб не убег (в цілих 6-ти пояснювальних без урахування моїй це зазначено), а тітки-поліцейському попросив нагадати, що за статтею 306 є невеликий шанс сісти на два роки (а з урахуванням можливої кваліфікації її дій, як перевищення службових повноважень та їх використання в корисливих цілях — навіть поболя), і досить значний — перестати бути тіткою-поліцейським. Після чого завідуюча переключилася на протилежну сторону і, нарешті, спробувала пояснити їх батькам, що в даній ситуації неправі все-таки вони.
При цьому спливли нові подвиги. Виявилося, що якщо хтось давав цього говнюку здачі, він тут же втік до бабусі (30 метрів коридором), а та приходила і СВАРИЛА цієї дитини, за те, що він ображає її онука, причому навіть з тяганием за вуха! Карала дівчаток за те, що вони давали здачі її коханому малолітньому виродкові! І весь персонал про це знав і вважав, що це норма! А мені вішав локшину, що намагаються працювати, але у них руки зв'язані, що у них немає важелів впливу на дітей, крім канапи покарань, на якому цей виродок жодного разу не сидів! Тут я взагалі охрінів, було бажання цієї старої погані вуха обірвати прямо там, не відходячи від каси. Конц.табір вони, блін, влаштували, виродки. Потім завідуюча мене і попросила вихователів йти, залишившись тільки з батьками...
На наступний день пацан перейшов на індивідуальне домашнє утримання — в саду його більше ніхто не бачив.