Син:
— Тато обійми мене!!!
Тато-психоаналітик, який лежить на кушетці синові:
— Можливо це приховане бажання володіти матір'ю і ти переносиш фігуру матері на мене.
Клінічний лікар-психотерапевт:
-Ось тобі таблетка галоперидолу і відстань.
Тато-гештальтист:
— Мені здається нам обом важливо зрозуміти, яку потребу ти хочеш задовольнити.
Тато-психодраматист:
— Пропоную експеримент...
Вибери когось на роль себе і роль мене. Заступники обіймаються.
Тато-НЛПер:
— Супер! І що буде, коли я тебе обійму, що відчуєш? А що якщо б, це відчуття було в два рази сильніше? ...ставить кінестетичний якір на ресурсне стан, поплескуючи сина по правому плечу.
Тато-арттерапевт:
— Намалюй або зліпи, що б ти хотів.
Тато-телеснориентированный терапевт:
— Мовчки робить масаж діафрагмальної і комірцевої зони.
Тато-позитивний психотерапевт:
— Уяви що ми зустрілися через рік, після того як я тебе обняв...
Як пройшов цей рік?
Тато-гіпнотерапевт:
-Похитуючи, срібними годинниками на ланцюжку перед сином вимовляє слова: «Ми обнялися, ти більше не хочеш обніматися».
Тато-экзистенцианалист:
— Можливо це страх ізоляції і самотності штовхає тебе на такі думки. Але, ми всі самотні,
самотніми ми прийшли в цей світ і самотніми підемо...
Тато-провокативний терапевт:
-Голяка тікає на вулицю, кричачи — Спробуй наздожени!!!
Тато-расстановщик:
Батько постає на повний зріст з опущеними руками і долонями повернутими до сина.
Син повзе на колінах, впирається лобом у ноги батькові і вимовляє фразу-
— Тато дякую, що дав мені життя.
Всі ридають, навіть сусіди.