— Маш, мене втомив твій мобільник, ну зроби тихіше дзвінок! Хто тобі дзвонить весь вечір?
— Хлопчики.
— А що їм треба?
— Ну... по-різному. Питають, що роблю, не вийду гуляти, пропонують сидіти разом в автобусі на екскурсії, на технораме зі мною в парі бути. Мишко запитав, не важкий у мене на завтра портфель, хотів зайти за мною перед школою.
— Слухай, а чим ти їх цепляешь, а? Розкажи, мені вже самій цікаво! Чому до тебе вічно така черга стоїть, як до тіла Леніна в моєму дитинстві?
— Навіщо тобі це? У тебе тато!
— Чисто теоретично. Вивчаю людей.
— Ну гаразд, розповім. Просто хлопчики — це такі люди, що їм весь час треба, щоб їх хвалили. Це як по голові погладити, тільки без рук. Навіть самий нікому непотрібний хлопчик щось робить добре. Рівняння вирішує, наприклад, або на фізкультурі далі всіх стрибає, або танки малює гарно. А йому про це ніхто ніколи не говорить крім мами. А я завжди кажу. Мені не шкода, та це ж чесно. Не всі вміють гарно малювати танки і добре стрибати в довжину. Я захоплююся цим вголос!
— Ну це і з дівчатками напевно так. І з дорослими теж.
— Цього я не знаю. Ти про хлопчиків запитала. Ще не можна бути крутіше хлопчика — ось прямо у всьому.
Хлопчик повинен почуватися крутим завжди.
— Ну і як ти реалізуєш цей принцип на таеквондо? У всіх твоїх пацанів зелений пояс, у тебе синій. Ну і об'єктивно ти там крутіше всіх у групі.
— Ай... — Маша поблажливо махає рукою — Це ж маль-чи-ки!!! Я їм сказала, що з поясом мені випадково пощастило на атестації. І коли у мене виходить когось з них в товариському матчі перебороти, я потім кажу, що мені було так страшно! Кажу — я заздалегідь тебе так боялася, що спаринг виграла від страху!
— Брешеш, інакше кажучи?
— Не брешу!! Я завжди боюся: стукнеш не туди, промахнешся — зламаєш ще що-небудь, вони так погано блоки ставлять! Прогулювати не треба тому що тренування. Ну і ще годувати хлопчиків треба. Вони, знаєш, прямо як-то дуже залежать від цього. Якщо хлопчик знає, що у нього вдома буде смачний суп зі сметанкою — навіщо йому йти кудись гуляти з іншими хлопчиками або дівчатками? Мені здається, вони й одружуються для цього на своїх дружин, коли виростуть. Тому я завжди пригощаю — на перерві, на прогулянці. Ви от з татом смієтеся, що я тягаю з собою багато їжі завжди, але мені потрібно. Я сама весь час їм і хлопчиків годую.
— Ну це я вже чую який рік від тебе, що треба муженьку годувати. Це я зрозуміла. Годую на всяк випадок всіх підряд великих хлопчиків, хоча не планую нікого завойовувати.
— Нема чого тобі завойовувати. У тебе тато є. Та одне я ще в тебе підгледіла, розповісти?
— Звичайно. Що саме?
— Не можна приставати з розмовами, коли хлопчик стомлений або голодний. Треба, щоб він поїв і помовчав. Ну знаєш, коли вони тупо дивляться в одну точку? Це вони не туплять, а відпочивають. Хлопчики не можуть стільки говорити, скільки дівчинки. Їм іноді треба помовчати, подумати про всякої хлопчачого важливою фигне. Ти правильно робиш, що до папи не лізеш відразу після його роботи зі всякими там лічильниками води і репетитором.
Я тільки що в стрічці бачила рекламу: 4-денні курси, як бути затребуваною дівчиною і вийти заміж. Коштують дорого. Я їм зараз обломаю весь бізнес, відчуваю. Запишіть: хвалити, годувати, не тріщати без угаву, не бути крутіше. І всі женихи — ваші. Ноги від вух не обов'язкові, забийте, у Маші звичайні ноги, достовірніше бачили. Але її 8-10-річні друзі готові ночувати у нас під дверима.
Галина Созанчук