НЕУДОБНЫЕ ДЕТИ: дайте им быть собой!

Мамам НЕУДОБНЫХ ДЕТЕЙ посвящается

Мами незручних дітей, боріться за їх право залишатися собою! Вони прекрасні! Дайте дітям бути собою. Це буде найкращим подарунком у житті і дитині, і всій родині! Та й світу в цілому.

Ж

Я часто слышу такие истории. Слышу от тех, кто приходит к нам в клуб и сад, слышу в нашем лагере, на площадке, в мамских группах в ФБ, от друзей. Прилетает им (и мне) ото всюду — сад, начальная школа, врачи, родственники. «С ним невозможно справиться!», «Она не управляемая!», «Совершенно невоспитанный ребенок!»

Неудобные дети

— Мамо, ваш Ваня сьогодні знову абсолютно нікого не слухався.

Ваня стоїть і старанно дивиться в інший бік, вперто сопе.

— В чём это выражалось? — спокойно, но немного устало говорит мама.

— Що значить в чому? — задихається від праведного гніву вихователь. — Так у всьому. На обіді не став їсти гречку, незважаючи на всі наші вмовляння.

— Він не любить гречку, — спробувала вставити мама. Але вихователь, схоже, не почула.

— На малюванні всі сиділи, займалися, а він, бачте, не хотів малювати, хотів продовжувати грати в конструктор. Гаразд, абияк затягли на заняття. Потім всі сидять малюють травичку зеленою фарбою, а він починає просити інші кольори. Ну і ладно б просто тихо взяв, він же всіх розбурхав і відвернув. Він же у нас не один! А сон-годину! Так він нам його просто зірвав!

— Як саме зірвав? — все так само спокійно, але трохи більше втомлено каже мама.

— Форменно! Він просто відмовився йти в спальню! Кажу ж — зовсім не слухається старших. Йому ж не два роки, він вже зобов'язаний!

— Що зобов'язаний? — вже трохи менш спокійно каже мама.

— Виконувати прохання старших, звичайно! Чути, розуміти і виконувати!

— А чому йому просто не можна не спати? Він давно вже прекрасно обходиться без денного сну. Може бути, він просто посидить в тиху годину, помалює?

— Ми не можемо створювати прецедент! — обурено і навіть трохи здивовано каже вихователь.

Ваня пильно дивиться у вікно, притискаючись до мами, нетерпляче постукуючи ногою об підлогу. Як ніби намагається одним поглядом просочитися звідси геть.

Это собирательный образ. Пришел ко мне ото всех мам, которые когда-либо делились со мной подобным.

Прежде всего, прилетает мамам активным, самостоятельно изучающим детскую психологию развития, внимательно относящимся к своей родительской роли и личности своего малыша. Потому что именно они сохраняют в детях понимание своих потребностей. А социуму это неудобно. 

Ну і дитина повинна бути з яскравим темпераментом, щоб цей сумний пазл склався. Тихі від природи діти цілком собі нікому не заважають в будь-яких обставинах.

И вот слушаю я таких мам и каждый раз внутренне сжимаюсь. От жалости к ребёнку, к маме, от чувства вины, которое падает на её плечи. И самое тяжёлое здесь услышать: «А может, правда, с ним/ней что-то не так? Может, я как-то не так воспитываю?» Услышать это от самых вдумчивых, осознанных, терпеливых. Они читают, консультируются, учатся, ищут подходы, мотивируют, развивают с тем, чтобы в какой-то момент очередная просоветская кумушка таки пошатнула в ней веру в себя и ребёнка. Просто потому, что их много, этих кумушек. И не всегда рядом найдётся человек, который скажет: «Да нет же, это не ты, это все они что-то явно делают не так».

Единственная проблема этих детей (по правде сказать, не совсем она и их) — они неудобны для социума, в котором оказались. Неудобны наличием своего мнения, интересов, укладов, отличных от принятых за основу. И способностью свои интересы отстаивать.

За дорослими ми навчилися (майже) залишати їх право мати свою думку. І як їх мотивувати, йти на компроміси. Дітям ми все ще в цьому відмовляємо. На жаль. Масово і повсюдно.

И знаете что мы в этот момент делаем? Убиваем не случившихся Стивов Джобсов, Ричардов Бренсонов, Олегов Тиньковых, Марков Цукербергов, Илонов Масков, Павлов Дуровых и других прекрасных личностей. Потому что главная составляющая выдающейся личности — собственно выдаваться, иметь смелость делать всё не так, как принято.

Знаете, какая корреляция между прилежным выполнением всех требуемых задач в школе, отличными оценками и успехом в дальнейшей жизни? Ноль! Нет никакой связи. Не дают высокие баллы по ЕГЭ никаких, ну вот совсем никаких гарантий хоть какого-то благополучия в будущем.

А от розуміння себе, своїх потреб і цілей, вміння їх собі ставити і йти до них, завзятість на своєму шляху — це усі характерні риси успішних людей.

Не знаходите, що це саме ті риси, які так незручні соціуму в дитинстві?

В общем, мамы неудобных детей, боритесь за их право оставаться собой! Они прекрасны! Как же я обожаю неудобных детей! Я, конечно, не настаиваю. Каждому своё.

Хотя, к чёрту толерантность! Я настаиваю! Дайте детям быть собой. Это будет лучшим подарком в этой жизни и ребенку, и всей семье! Да и миру, в целом. Я уверена! Хотя в начале пути придётся непросто.

Автор Інга Юрлова

Клуб батьківського майстерності