Я зрозумів, що життя з жінкою, у якої є вже дитина, — це справжнє пекло. Зараз поясню чому.
Близько двох років тому я розлучився з дружиною. Ми не підходили один одному, просто мирно розбіглися по сторонам. Через півроку я зустрів свою справжню любов. Я ширяв у хмарах від щастя. Ми зустрічалися близько двох місяців, і я запропонував їй приїхати. Саме тоді вона повідомила мені те, що змусило мене засумніватися у своєму рішенні.
Улюблена жінка зізналася, що у неї є двоє дітей. Змінювати своє рішення я не став — діти так діти. Спочатку мені здавалося, що все на краще, адже ми виглядали як повноцінна сім'я. Вона мене любила, займалася господарством, діти слухалися — і я розслабився. Однак незабаром все змінилося.
Ми почали сваритися із-за дітей. Я хотів замінити їм рідного батька і брати участь у виховному процесі, а моя жінка робила з пацанів матусиних синків. Вони не могли самі одягнутися, часто буянили і брали без дозволу мої речі. Я терпів і мовчав.
Через півроку я натякнув їй, що хочу від неї дитину. Вона відповіла, що народжувати не збирається, мовляв, дві дитини є, і піднімай на ноги. Головна причина була фінансова, тому я вирішив знайти ще одну роботу і переконати її.
Жодних результатів. Раніше мені грошей вистачало, ще й відкладав, а тепер тягну на своїх плечах чужу сім'ю. Жінка моя працювала, але всі гроші витрачала "на себе". Крім цього, облаштувавшись, вона заявила мені, що вийшла за мене заміж заради хорошого життя, от і все.
Останньою краплею терпіння стали візити в мою квартиру рідного батька хлопчаків. Я не проти спілкування, але не на моїй же території! Він фліртує зі своєю колишньою, і вона відповідає йому взаємністю. Ось тепер я думаю, чи не помилився я?
Я раджу чоловікам шукати вільних жінок, інакше ви ризикуєте бути гаманцем. Може, я не правий?