Батьки — це не друзі і не подружки своїм дітям. Це батьки. Це ті, на кого можна спертися. І тоді про ваших дітей будуть говорити «з внутрішньою опорою людина».
Завдання батьків — витримувати емоції дитини.
Витримувати, коли дитина плаче, сердиться, гнівається, боїться, скаржиться, ображається і пр.
У цей момент батько залишається тим дорослим, який сигналізує:
ти можеш це робити, я сильний, я витримаю. При цьому не ігноруючи і не впадаючи в істерику чи образу.
Якщо ж в момент емоцій дитини батько починає ображатися, кричати, плакати сам — для дитини це знак, що батько не справляється. Що мені маленькому не можна так сильно відчувати. Мені потрібно припинити це відчувати і стати дорослим.
Звідси ми маємо купу дітей, які змінилися з батьками місцями.
Вони стали батьками своїх батьків.
Вони не дозволяють собі відчувати.
Вони рано подорослішали.
І важко зрозуміти, хто там мама, а хто донька, наприклад.
І тут вже часто батьки ображаються, маніпулюють і скаржаться.
А звідси невлаштоване особисте життя дітей, періодично то саме психологічне безпліддя, про який зараз багато говорять, або просто діти, які несуть подвійне навантаження і з Народження часто мають «дітей» у вигляді своїх батьків.
Дорогі батьки! Якщо ви хочете щастя своїм дітям — шукайте дорослих, які будуть допомагати вам справлятися з вашими емоціями, проблемами Тощо. Це можуть бути друзі, батьки, психолог, колега по роботі.
Батьки — це не друзі і не подружки своїм дітям.
Це батьки.
Це ті, на кого можна спертися.
І тоді про ваших дітей будуть говорити «з внутрішньою опорою людина».
Так важливо не плутати ролі. Найцікавіше, тоді у всіх життя налагоджується.
А якщо ви діти, чиї батьки вже сплутали ролі й грають у ваших дітей, то це ваша відповідальність віддати їм їх право бути батьком. Вчасно розставити кордони, як би вони цього не хотіли.
Автор Агнія Сержантова