Тільки «подорослішавши», Ви перестанете бачити у своїй дитині самого себе і проробляти через нього власні комплекси.
Аня сиділа на ліжку, обхопивши руками коліна. У її будинку голосно грала музика, будинок був повний друзів, гостей. Їй виповнилося 11 років, і всі гості були в захваті від свята. Особливий захват у ровесників Ані викликала її мама, Аліка, така сучасна, така компанійська! Вона розбирається в музиці і сама підспівує в караоке «Грибів», вона танцює разом з дітьми, не соромлячись показати себе такою, яка вона є, такою вільною, відкритою, і навіть тонка сигарета в її мініатюрних пальцях виглядає іграшково, симпатично.
Поверніть мені маму!
Вона сама крута мама на світі, дозволяє своїй Ані абсолютно все, що хочеш, їж бутерброди цілий день, хочеш, в комп'ютерні ігри грай до нестями, хочеш, дивись з нами телек до ранку, як можна взагалі сумувати з такою мамою? «Мені б таку маму»,- мовчки заздрила Лера, згадуючи це занудне, одвічне материнське: «Пора лягати спати!»
«Подружіться зі своєю дитиною!»- радять психологи. «З дитиною потрібно спілкуватися по-дружньому!»,- пояснюють інші. Аніна мама любила психологію. І навіть читала поради психологів, які жирним шрифтом виділялися у всіляких гламурних журналах. «Ми з моєю донькою — подружки, я веду себе з нею так, як із найкращою подругою, я дозволяю їй абсолютно все, не контролюю її, адже я сама молода, я сама відчуваю себе дівчинкою, що не так? Чому Аня закривається від мене? Чому погано вчиться? Чому така нервова, груба?
Виходить, ви, психологи, помиляєтеся, виходить, дітей треба бити, а не дружити з ними!»- вирішує для себе Аліка. І ось що дивно, ось чого вона не може зрозуміти, чому її донька, якій можна абсолютно все, так тягнеться до мами своєї кращої подруги — Лери? Чому засиджується у них і з таким задоволенням залишається переночувати там, де рівно о 22:00 «час лягати спати»?
Можливо, когось це розчарує, але дітям потрібні обмеження. Дуже потрібні. Всім своїм виглядом вони будуть показувати що це не так, що вони незалежні, що їм не потрібен контроль, що їм не потрібен графік і режим сну, що їм наплювати на заборони, всім своїм виглядом вони кричать:»Залиште нас у спокої!».
Але «спокій» і «турбота» речі різні. Можна «залишити дитину в спокої», зберігаючи при цьому задоволення його базової потреби в безпеці. Безпека — це «обмеження», які ні в якому разі не потрібно плутати з «кордонами».
Що значить на простому російською мовою «Бути другом своїй дитині-підлітку»?
Це означає ставитися до дитини з позиції «Я дорослий, але я тебе розумію, і ти завжди можеш на мене покластися».
Виявляти доброзичливість, терпляче слухати і чути його, знаходити час для спілкування з ним, підтримувати, надихати своїм прикладом, поступово розширювати його права і обов'язки (і обов'язково тільки так, розширення прав тільки спільно з обов'язками, щоб уникнути гіпер або гипоопеки). І все це — в рамках його обмежень.
Наприклад, сказати одинадцятирічному дитині: «Ок, веселіться, але в 11 ночі свято закінчується, так як всім пора спати»- це поставити обмеження. Сказати одинадцятирічному дитині «Ой, тільки не співай, будь ласка, це вже точно не твоє!»- це поставити кордон.
Підліток Вам, можливо, ніколи про це не скаже. Але як повітря, йому необхідно щоб хтось його обмежував та упорядковував. Інакше як йому структурувати весь цей хаос подій, де взяти грунт під ногами, щоб відчувати стійкість, дах над головою, щоб відчувати безпеку? Безладність, відсутність розумного контролю, дорослої фігури поруч призводять до того, що дитина починає відчувати себе «самотнім», «нікому не потрібним».
Друзів у нього достатньо серед однолітків. Поверніть дитині маму! Маму - дорослу, приймаючу, люблячу, мудру. І все у вас буде добре.
Автор Вікторія Санд