Шість місяців тому я вперше стала мамою. І як тільки я пішла в декрет, моє життя перетворилося на пекло.
Дитину ми з чоловіком обоє хотіли. Вагітність була запланованою — ми два роки працювали, щоб дочекатися результату. Але як тільки син народився, я помітила, що чоловік змінився. Він віддалився від мене, почав грубіянити.
Днями я випадково розбила чашку. Ніхто не поранився, тому нічого страшного не сталося. Хоча чоловік все одно закотив скандал. Почав кричати, що я не ціную речі. Мовляв, у мене руки діряві і порожня голова. Нормально?
Коли я з'їла останню цукерку, він не розмовляв зі мною три дні і не підходив до дитини. Хіба адекватні чоловіки так чинять? Коли я попросила його потримати дитину, адже мені треба сходити за памперсами, він мені сказав:
— З собою його бери. З цукеркою сама впоралася, і з дитиною впораєшся!
Грошей чоловік взагалі мені не дає, адже вважає мене марнотратом. Я живу на одну допомогу. Але якщо вдома немає продуктів, все одно винна я. Мені гроші малювати, чи що?
Я не можу прийняти ванну — тільки душ. Бачте, гаряча вода дуже дорога, а за комуналку платить чоловік. Та й дитини не можна надовго залишати. Раз він гроші заробляє, няньчитися з сином він не зобов'язаний. Тільки я цих грошей не бачу!
Запрошувати подруг чоловік мені теж не дозволяє, хоча до нього друзі приходять, та й він сам часто зустрічається з ними. Чоловік займається в тренажерному залі, ходить в кіно і відвідує різні бари, а я тільки сиджу вдома.
Чоловік взагалі мене не розуміє. Його байдужість мене лякає, але я ніяк не можу на нього вплинути. Розлучитися? І куди мені податися з дитиною на руках? Та й не хочу я подавати на розлучення, адже люблю цю людину. У мене одна надія — після декрету все встане на свої місця.
Нещодавно чоловік заявив, що пора задуматися про другому малюка. А я не хочу. Я з першим сильно втомлююся, куди мені ще одного? Тим більше, у нас роздільний бюджет, а дитячих виплат на двох дітей мені точно не вистачить.
А, може, після народження другої дитини все зміниться?